Новогодние пожелания 2014
Инок59
Каков *пассаж:- сменился снег дождём,
Сосульки плачут, в синей дымке ели.
Но что-то, сердцу шепчет подождём,
Циклон измотан, сильно измождён,
Его изгонят белые метели.
В россыпь брильянтов нарядит луга,
Хрусталь развесив на ветвях и крышах,
Мороз художник:- закружит пурга,
Под лунным светом растворится мгла,
Прозрачный воздух, станет прян и чище.
И в новогодней праздничной ночИ,
Падут на стёкла зимние узоры.
Желанье загадаем у свечи,
В тиши благоговейно помолчим,
С надеждой устремив на небо взоры.
Как хочется добра всем пожелать,
Пусть осеняет Вашу душу счастье.
Пусть жизнь не перестанет удивлять,
-Как хочется ЛЮБОВЬЮ мир объять,
Чтоб растворились беды и ненастье.
Пусть теплота совместная сердец,
Вконец растопит лёд непонимания.
Флюиды глаз, и светлых чувств венец,
Всем принесёт СОГЛАСЬЕ наконец,
Ведь в этом аксиома мироздания.
* * *
ЛЮБИТЕ, РАДУЙТЕСЬ, МЕЧТАЙТЕ:- пусть вокруг,
Духовным светом озарятся будни.
Ведь СОУЧАСТЬЕ замыкает круг,
Давай не будем равнодушным ДРУГ,
Верь:- нитью звёздной связаны, все судьбы…
Материал из Википедии — свободной энциклопедии
• *Пассаж — странный и неожиданный случай (устар.).
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
