Я верю, Господи, в Твою способность воскрешать,
В тот миг, когда Ты снова всё меняешь,
Когда так хочется остаться и решать,
А Ты нас ласково и нежно обнимаешь...
Господи, я знаю, что Ты можешь дать покаяние Каю.
Ты можешь растопить его ледяное сердце.
Я верю в это, я жду этого, я знаю,
Я жду, когда мы по-прежнему будем вместе.
Только Ты, Господи, моя единственная надежда.
Я знаю, Отец, что у Тебя всё под контролем.
Пока готовится моя новая одежда,
Ты всегда на Своём месте, всегда на троне.
5-6.01.2007
Комментарий автора: Когда молишься за остывшего мужа, который ушёл, а Бог остался с тобой...
Волкова Ирина,
Россия, Чита
Верю в Господа с 14 лет. Член Церкви ЕХБ "Антиохия" г. Чита с 1993 г. e-mail автора:volkova-ira@mail.ru
Прочитано 3492 раза. Голосов 1. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
Век фарисейский - Людмила Солма *) Примечание:
Иллюстрацией - ЧУЖОЕ ФОТО - открытка из ИНЕРНЕТА
Авторства, к сожалению, пока не знаю...